Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.05.2016 року у справі №924/648/13
Постанова ВГСУ від 14.04.2015 року у справі №924/648/13
Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №924/648/13
Постанова ВГСУ від 21.05.2014 року у справі №924/648/13
Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №924/648/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року Справа № 924/648/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКовтонюк Л.В., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Крамар А.В.,відповідача-1 відповідача-2 відповідача-3 третіх осіб прокуратури-не з'явились, -не з'явились, -Сковородніков О.В., Яковлев А.В, -Гречка І.Я., Дячук Г.Г., Багатченко Ю.В., Іващенко П.І., -Савицька О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Федерації професійних спілок Хмельницької областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016у справі№924/648/13за позовомзаступника прокурора м.Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до1.виконавчого комітету Хмельницької міської ради; 2.Управління ЖКГ Хмельницької міської ради; 3.Федерації професійних спілок Хмельницької області(треті особи- КП "Їдальня №33", Федерація професійних спілок України, Підприємство "Науково-культурний центр "Побужжя" Федерації професійних спілок Хмельницької області)про визнання незаконним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради, скасування свідоцтва про право власності, визнання за територіальною громадою м.Хмельницького в особі Хмельницької міської ради права власності на нерухоме майновстановив:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.10.2015 (судді: Гладюк Ю.В., Смаровоз М.В., Гладій С.В.) в позові відмовлено повністю у зв'язку з недоведеністю набуття Хмельницькою міською радою права власності на спірне нерухоме майно.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 (судді: Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) рішення скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848кв.м., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. Визнано недійсним свідоцтво в частині оформлення права власності на їдальню за Федерацією профспілок Хмельницької області, зареєстроване в реєстровій книзі за №729. Визнано за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради право власності на будівлю їдальні корисною площею 848кв.м., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55. В решті позову відмовлено.

Федерація професійних спілок Хмельницької області в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.71,76,80 ЦК УРСР, ст.ст.261,267,319,392 ЦК України та ст.ст.1,21,34,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає правильною відмову суду першої інстанції у задоволенні позову, оскільки оспорюване рішення виконкому не містить положень про оформлення права власності саме на 3-поверхову будівлю їдальні.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, прокуратури і третіх осіб, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду з наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржуваним рішенням виконавчого комітету від 23.03.2000р. №223-А не зазначено дані про площу будівлі у розмірі 848кв.м. та дані про три поверхи їдальні, у зв'язку з чим, неможливо ідентифікувати їдальню як окремий об'єкт нерухомого майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що:

Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради прийнято рішення №223-А від 23.03.2000р. про оформлення права власності на будинок профспілок з гаражами по вул. Соборній, 57 та гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею по вул. Соборній, 55 за Федерацією профспілок Хмельницької області. В пунктах 2, 3 рішення БТІ було уповноважено підготувати свідоцтво про право власності й провести реєстрацію вказаних в п.1 об'єктів нерухомого майна; Управління житлово-комунального господарства зобов'язано посвідчити оформлені бюро технічної інвентаризації свідоцтва про право власності.

На виконання зазначеного рішення 28.03.2000р. видане свідоцтво про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею, яким міське виробниче управління житлово-комунального господарства посвідчило, що об'єкт, який розташований в м. Хмельницькому за адресою вул. Соборна, 55, в цілому складається з двох споруд, належить Федерації профспілок Хмельницької області на праві колективної власності.

Об'єкт за адресою: вул. Соборна, 55 у місті Хмельницькому, зареєстровано Хмельницьким бюро технічної інвентаризації на праві колективної власності на підставі свідоцтва про право власності, про що внесено запис в реєстрову книгу за №729.

24.03.1971 року виконкомом Хмельницької міської ради депутатів трудящих прийнято рішення за №90 "Про відведення земельної ділянки обласній Раді професійних спілок по вул. К Лібкнехта під будівництво приміщення професійних курсів".

У 1975 році, на замовлення Хмельницької обласної ради профспілок (на даний час Федерація профспілок Хмельницької області - відповідач-1) та з дозволу Укрпрофради (на даний час Федерація професійних спілок України - третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору) було розпочато будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць

Закінчене будівництво гуртожитку профспілкових курсів на 140 місць по вул. К.Лібкнехта, 55 у місті Хмельницькому прийнято в експлуатацію згідно акту Державної приймальної комісії від 30.11.1976 року, який затверджено рішенням виконкому Хмельницької міської ради від 03.12.1976 року № 301.

Рішенням Хмельницького міськвиконкому № 33 від 04.08.1977 року Хмельницькій обласній раді професійних спілок надано дозвіл на будівництво їдальні на 140 місць зблокованої з будинком профкурсів по вул. К. Лібкнехта, 57.

Згідно Титульного списку вишукувальних і проектних робіт по Українській республіканській раді профспілок, довідок про фінансування УКБ Української республіканської ради профспілок за 1978, 1979, 1980 рік, Титулів початкового будівництва на 1979 рік і перехідного будівництва на 1980 рік, довідок про виконання плану введення об'єктів в експлуатацію в 1980 році, по об'єкту - прибудова до будівлі профспілкових курсів (їдальні і учбових аудиторій) на 140 місць в м. Хмельницькому план капіталовкладень по проектно - кошторисній документації складав 326,7 тис. руб., джерела фінансування - профбюджет ради профспілок на місці. Зокрема, на 1978 рік на проведення проектних робіт план капіталовкладень складав 9,0 тис. руб., виконано об'єм робіт на 8,0 тис. руб., профінансовано - 9,0 тис. руб.; на 1979 рік на будівництво план капіталовкладень складав 318,6 тис. руб., виконано об'єм робіт на 168,6 тис. руб., профінансовано 180,0 тис. руб.; на 1980 рік на будівництво план капіталовкладень складав 150,0 тис. руб., виконано об'єм робіт на 137,5 тис. руб., профінансовано 125,2 тис. руб.

Проектно-кошторисна документація затверджена Президією Хмельницької обласної ради профспілок 25.08.1978 року. Проектні роботи виконувала Хмельницька філія інституту "Гіпроцивільпромбуд", а замовником будівництва виступав відділ капітального будівництва Вінницької облпрофради.

Будівництво об'єкту - прибудова до будівлі профспілкових курсів здійснювала будівельна організація - БМУ "Цивільжитлобуд" комбінату "Хмельницькпромбуд", що підтверджується копіями річних звітів про виконання планів будівельно - монтажних робіт за 1979, 1980 роки, архівною довідкою Державного архіву Хмельницької області № 62 від 21.02.2000 року.

Згідно акту Державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30.06.1980 року № 149/Г, закінчене будівництво - прибудова їдальні профкурсів в місті Хмельницькому по вул. К.Лібкнехта, 57 було прийнято в експлуатацію.

Відповідно до довідки УКБ Укрпрофради, авізо УКБ Вінницької облпрофради, додатку до бухгалтерського звіту - Переліку введених в дію об'єктів і переданих експлуатаційним організаціям за 1980 рік, балансу станом на 01.01.1981 року прибудова до будівлі профкурсів (приміщення і обладнання їдальні) балансовою вартістю 314134 руб., обладнання за переліком із 48 найменувань на суму 47742 руб. 31 коп. передано Хмельницькій обласній Раді профспілок.

Аналізуючи зміст положень ч.1, ч. 2 ст.10, ст.11 Конституції Української РСР 1979 року, ст.ст.87 97 98 ЦК Української РСР щодо правового режиму державної власності, права власності профспілкових та інших громадських організацій, п.7, п.8 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.10.1979 року №940 щодо права міністерств, державних комітетів, відомств, а також виконавчих комітетів Рад передавати кооперативним та іншим громадським організаціям і приймати від них підприємства, об'єднання, організації та установи, будівлі і споруди, а також врахувавши правові позиці, що містяться в рішенні Конституційного суду України (справа про захист права власності організацій споживчої кооперації) від 11.11.2004 року № 16-рп/2004, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прийнявши на баланс та зарахувавши до складу основних фондів об'єкт будівництва "прибудова їдальні профкурсів" після введення його в експлуатацію, "Хмельницький облсофпроф" набув права власності на таке майно.

Апеляційним господарським судом встановлено, що обсяги фінансування будівництва спірного об'єкта в 1978 році були значно меншими (профінансовано 9 тис. рублів), ніж в 1979-1980 роках (профінансовано 305 тис. руб.), в контексті збігу в часі збільшення капітальних вкладень у будівництво після того, як мало місце виділення коштів на 1979 рік Міненергомаш - 200 тис. рублів, Мінавіапром - 50 тис. рублів. При цьому, зважаючи на те, що з боку замовника (забудовника) акт приймання в експлуатацію від 30.06.1980 року підписаний представником "облсофпрофа", а фінансування здійснювалося за державні кошти, то після прийняття в експлуатацію, майно на підставі постанови секретаріату Хмельницької обласної ради профспілок від 23.07.1981 року (протокол № 7) приміщення їдальні з інвентарем за актом було передано від облпрофкурсів Хмельницькому тресту їдалень.

Передача приміщення їдальні підтверджується зведеним фінансовим звітом за 1980 рік, в якому зазначена сума в розмірі 314,1 тис. руб., яка вибула за звітний період.

Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 28.03.1983 року Хмельницький трест їдалень ліквідовано та створено Хмельницьке міське об'єднання громадського харчування управління громадського харчування Хмельницького облвиконкому (з правами правонаступництва).

Відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому № 204 від 1989 року, міське об'єднання громадського харчування ліквідовано з передачею його функцій Хмельницькому виробничо - торгівельному об'єднанню громадського харчування, в склад якого входили всі заклади громадського харчування м. Хмельницького та області, підпорядковані Міністерству торгівлі УРСР, в тому числі відомчі (на заводах, фабриках, в державних установах, навчальних закладах, школах, в організаціях і т. п.).

Постановою КМ України від 05.11.1991р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до якого віднесено підприємства громадського харчування, що входять до складу обласних (міських) управлінь торгівлі, торговельних об'єднань та обласних (міських) виробничо-торговельних об'єднань громадського харчування.

Пунктом 2 вказаної постанови КМ України міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, було надане право здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Також в постанові КМ України від 05.11.1991р. №311 зазначено, що передача державного майна здійснюється безоплатно в порядку, передбаченому постановою Ради міністрів УРСР від 28.04.80р. №285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд".

Пунктом 5 постанови Ради міністрів УРСР №285 від 28.04.1980р. "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, установ, будинків і споруд" визначене право міністерств на передачу державних підприємств торгівлі, громадського харчування за погодженням з виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів -за рішеннями цих міністерств, та відповідно обов'язок відповідних виконавчих комітетів Рад прийняти такі будинки і споруди.

Наказом Міністерства торгівлі УРСР від 21.11.1991р. №99 "Про передачу державного майна, що перебуває у віданні Міністерства торгівлі України, відомчі заклади закритої мережі громадського харчування передано відповідним організаціям, а підприємства відкритої мережі громадського харчування передано у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади.

Відповідно до рішення Хмельницького облвиконкому №22 від 19.02.1992р., обласне виробничо-торгівельне об'єднання громадського харчування ліквідовано.

Рішенням облвиконкому № 23 від 19.02.1992 року "Про розмежування державного майна області між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування", проведено розмежування державного майна, яке відноситься до комунальної власності, між власністю області і власністю районів, міст обласного підпорядкування (п. 1 рішення).

На виконання рішення облвиконкому №23 від 10.02.1992 року, виконкомом Хмельницької міської ради 20.02.1992 року прийнято рішення №55 "Про організацію передачі державного майна в комунальну власність міста" (т. 18 а.с.176), згідно з п.1 якого, відділам і управлінням міськвиконкому надано повноваження на прийняття для розпорядження і управління комунальною власністю міста. Подальше розпорядження і користування комунальною власністю міста відділам і управлінням визначено проводити з погодження міськвиконкому згідно додатку № 1.

Відповідно до додатку №1 до рішення №55 від 20.02.1992р., до складу підприємств, розпорядження і управління якими здійснювалось відділами і управліннями міськвиконкому, відносились і підприємства громадського харчування та неторгівельної діяльності, що входять до складу обласного виробничо-торгівельного об'єднання громадського харчування.

Рішенням Хмельницької міської ради народних депутатів №6 від 22.04.1992 затверджено перелік майна та об'єктів, що перебувають у комунальній власності міста, у якому значиться Їдальня №33.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги те, що матеріали справи не містять доказів визнання нечинними чи скасування зазначених вище нормативних актів, наказу Міністерства торгівлі, рішень органів місцевого самоврядування, а тому суд апеляційної інстанції вважає доведеним факт вибуття приміщення їдальні з власності профспілок у 1981 році, вибуття з власності держави приміщення їдальні у 1992 році та подальшу його передачу в комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади, що вказує на те, що станом на день подачі позову до суду, позивач вже набув право власності на спірне приміщення, яке й підлягає захисту.

Також колегія суддів бере до уваги те, що 18.11.1990 року Загальною конфедерацією профспілок СРСР і Федерацією незалежних професійних спілок України підписано Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном, який затверджено постановою Президії Ради Загальної конфедерації профспілок СРСР №2-1а від 18.11.1990 року. Зазначеним Договором закріплено на праві власності за Федерацією незалежних професійних спілок України майно згідно Переліку, в якому в розділі V "Будинки союзів" під порядковим номером 22 зазначено: Будинок Союзів м. Хмельницький, рік введення в експлуатацію - 1970 року, балансова вартість - 447,8 тис.руб., а в розділі VІ "Учбово-методичні центри" під порядковим номером 2 зазначено: Учбово-методичний центр м. Хмельницький, рік введення в експлуатацію - 1977 року, балансова вартість - 604,0 тис.руб..

Введення їдальні в експлуатацію у 1980 році та відсутність відповідної вказівки в додатку до зазначеного договору (списку) на думку колегії суддів також спростовує віднесення спірної будівлі до профспілкового майна станом на 18.11.1990 року.

Окрім того, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, встановлені судом за результатом розгляду справи №16/2/6/71-Н, є оціночними судженнями, а тому в силу ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Апеляційний суд звернув увагу на те, що судовим рішенням у справі №16/2/6/71-Н було встановлено факти вибуття з власності профспілок приміщення їдальні у 1981 році, вибуття з власності держави приміщення їдальні у 1992 році та подальшої його передачі у комунальну власність з підпорядкуванням місцевим органам влади, а тому на підставі ст.35 ГПК України суд вважає дані обставини такими, що не потребують доказування.

Згідно з ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи наведений вище висновок суду апеляційної інстанції про те, що станом на 1990 рік спірне майно вибуло з власності профспілок у державну власність, а на момент прийняття спірного рішення у 2000 році, приміщення їдальні вже перебувало у комунальній власності, колегія суддів вважає, що спірне рішення було прийняте виконавчим комітетом Хмельницької міської ради всупереч положенню ч.2, ч.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування", у зв'язку з чим, на підставі ч.1 ст.393 ЦК України підлягає скасуванню, а право власності Хмельницької міської ради на підставі ст.392 ЦК України - визнанню, як таке, що оспорюється та не визнається іншими особами.

Що стосується позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000р., зареєстрованого в реєстровій книзі за №729, то така вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848кв.м., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, прийнятого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню в частині оформлення права власності на їдальню за Федерацією профспілок Хмельницької області, зважаючи на визнання незаконним та скасування рішення від 23.03.2000р. №223-А в оспорюваній частині.

Апеляційна інстанція не прийняла до уваги висновок суду першої інстанції про невідповідність площі спірного приміщення, оскільки, як встановлено в акті Державної приймальної комісії від 30.06.1980 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 30.06.1980 року №149/Г, закінчене будівництво - прибудова їдальні профкурсів в місті Хмельницькому по вул. К.Лібкнехта, 57 було прийнято в експлуатацію з корисною площею саме 848кв.м. (т. 2 а.с.74).

Згідно з ч.1 ст.256, ст.257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, й загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права слід вважати пропущеним, оскільки Хмельницька міська рада знала про існування оспорюваного рішення з моменту його прийняття, а саме з 23.03.2000р. Водночас заступником прокурора Хмельницької області подано суду першої інстанції клопотання про відновлення строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом. При цьому прокурор просить вважати поважними причинами пропуску строку позовної давності те, що достеменно про порушення права територіальної громади стало відомо з моменту набрання чинності рішення у справі № 16/2/6/71-Н, а саме 24.12.2012р. (т. 6, а.с.63-65).

Водночас, апеляційний суд звернув увагу на те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Про факти послідовного вибуття приміщення їдальні з власності профспілок у 1981 році, з власності держави - у 1992 році та його подальшої передачі в комунальну власність територіальної громади м.Хмельницького позивач достеменно дізнався після прийняття рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 у справі №16/2/6/71-Н, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013. Наведене не виключає наявність підстави вважати згадані обставини поважними причинами пропуску позовної давності, що перешкоджали позивачу подати позов до встановлення вказаних фактів, які в силу приписів ч.3 ст.35 ГПК України мають преюдиціальне значення при вирішенні даного спору.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція визнала, що позивачу про право комунальної власності на спірне приміщення достеменно стало відомо з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі №16/2/71-Н, а саме з 24.12.2012р., що, на думку суду, дає можливість стверджувати про поважність причин пропуску строку позовної давності, які перешкоджали позивачу звернутися за захистом свого порушеного права. Враховуючи, що оспорюваним рішенням права позивача були порушені, а, відтак, підлягають захисту в судовому порядку.

Проте, колегія не погоджується з передчасними висновками апеляційного суду щодо визнання частково недійсними рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А та свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000р. №223-А, з огляду на таке.

Згідно з приписами ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Предметом позову в даній справі, з урахуванням прийнятої господарським судом Хмельницької області заяви про зміну предмету позову від 12.06.2013р. №130-266-13 (а.с.127-129,179-180 том 1), в дійсності, є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 23.03.2000р. №223-А в частині оформлення права власності на 3-х поверхову будівлю їдальні корисною площею 848кв.м., що розташована за адресою: м. Хмельницький, вул. Соборна, 55, та скасування свідоцтва про право власності на гуртожиток профкурсів на 140 місць з їдальнею від 28.03.2000р., зареєстрованого в реєстровій книзі за №729, а також похідна від них вимога про визнання за територіальною громадою міста Хмельницького в особі Хмельницької міської ради права власності на вищевказану будівлю їдальні.

Відповідно до імперативних вимог ч.4 ст.22 та ч.3 ст.101 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, як роз'яснено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Приписи частини четвертої статті 22 ГПК України не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.

Колегія суддів вважає, що на відміну від заявленого позову про визнання частково недійсним і скасування рішення та про скасування свідоцтва, позовні вимоги про визнання недійсними актів за своєю процесуально-правовою природою є зовсім іншим предметом позову. При цьому, останні позовні вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції як при первісному розгляді справи, так і при новому розгляді справи.

Не врахувавши того, що після 12.06.2013р. жодних заяв про зміну предмета позову позивач та прокурор до початку розгляду місцевим господарським судом справи по суті вже не подавали, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст.22,101 ГПК України фактично розглянув та вирішив інші позовні вимоги (про визнання недійсними актів), які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія враховує, що з матеріалів справи не вбачається подання позивачем до суду першої інстанції клопотання про вихід за межі позовних вимог в порядку п.2 ст.83 ГПК України.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Вказані процесуальні порушення неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу за межі перегляду справи в касаційній інстанції, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.3 ст.1117 ГПК України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зокрема, Вищий господарський суд України не вправі приймати до розгляду та розглядати змінені позовні вимоги (зі зміненим предметом позову), які не існували на початок розгляду судом першої інстанції справи по суті. Наведене вище також обмежує касаційну інстанцію в повноваженнях надати правову оцінку оскаржуваній постанові в площині застосування апеляційним судом норм матеріального права, оскільки вказана правова оцінка вважатиметься передчасною за умов відсутності апеляційного перегляду рішення від 07.10.2015 в рамках заявлених предмета та підстав позову.

Незважаючи на те, що заявник у поданій касаційній скарзі не посилається на допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права (ч.3 ст.101 ГПК України), таке порушення є достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки, як роз'яснено в п.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Крім того, відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При цьому, виходячи з системного аналізу змісту п.3 ст.1119 та ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для судів першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015, якою попередні судові акти були скасовані та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, звернуто увагу судів на необхідність достовірного встановлення, зокрема, причин пропуску позовної давності, визнання яких поважними є підставою для захисту порушеного права позивача в розумінні ч.5 ст.267 ЦК України.

Однак, суд апеляційної інстанції, спочатку достеменно встановивши пропуск позивачем строку позовної давності, в подальшому, в порушення приписів ст.ст.35,43,101,105 ГПК України ухилився від достовірного встановлення наявності чи відсутності поважних причин пропуску позовної давності, обмежившись цитуванням висновків-припущень касаційної інстанції про те, що не виключає наявність підстави вважати, що обставини остаточної обізнаності позивача лише після набрання законної сили рішення господарського суду Хмельницької області від 18.09.2012 у справі №16/2/6/71-Н (з 24.12.2012р.) про право комунальної власності на спірне приміщення з огляду на факти послідовного вибуття приміщення їдальні з власності профспілок у 1981 році, з власності держави - у 1992 році та його подальшої передачі в комунальну власність територіальної громади м.Хмельницького, які мають преюдиціальне значення при вирішенні даного спору, є поважними причинами пропуску позовної давності.

При цьому, апеляційна інстанція не врахувала того, що, по-перше, в силу меж перегляду справи в порядку касації, передбачених ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не вправі встановлювати поважність причин пропуску позовної давності, а тому її висновки з цього приводу (типу "не виключається наявність підстав вважати") мають суто характер припущень, а не категоричних висновків про встановлення певних фактичних обставин. По-друге, судовими рішеннями у справі №16/2/71-Н, при розгляді якої позивач не приймав участі, не встановлювалися та об'єктивно й не могли встановлюватися обставини пропуску з поважних причин Хмельницькою міською радою строку позовної давності у зовсім іншій справі (№924/648/13), провадження у якій було порушено пізніше.

Зважаючи на те, вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст.22,43,83,101,11112 ГПК України), які унеможливили достеменне встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки судом апеляційної інстанції, колегія вбачає правові підстави для часткового задоволення скарги шляхом скасування постанови та передачі справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Федерації професійних спілок Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 у справі №924/648/13 скасувати з передачею справи на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Л.Ковтонюк

Є.Чернов